ави, визначені у частині першій цієї стат
  ті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
  ¦
  Перш ніж перейти до безпосереднього коментування даної норми слід звернутись до теорії держави та права та виходити із функцій держави, серед яких доцільно виділити таку функцію, як юрисдикційна. Виконання такої функції державою покладено на певні органи, які іменуються юрисдикційними. Функції державної влади поділяються на законодавчу, виконавчу та судову, отож у державі до цих юрисдикційних органів віднесено нотаріат, РАЦС, прокуратуру, адвокатуру, органи виконавчої влади, суд тощо (закони України про правоохоронні органи «Про проку-ратуру», «Про адвокатуру», «Про нотаріат», «Про міліцію», «Про службу безпеки України» тощо). Виходячи із повноважень, якими наділила їх держава, ці органи здійснюють розгляд певних правових питань, вирішу-ють правові спори. Тому таку діяльність розглядають як юрисдикційну. Деякі правові питання в силу їх природи, предмета та правового становища суб'єктів, на яких покладено виконання юрисдикційної функції, належать до несудових форм охорони та захисту цивільних прав, здійснюються, наприклад, такими органами, як РАЦС, нотаріат. Так, очевидні юридичні факти -- народження, смерті, реєстрації шлюбу - підлягають обов'язковій реєстрації державою, тому виконання цієї юрисдикційної функції щодо встановлення та реєстрації таких юридичних фактів при наявності безспірних документів та в порядку, передбаченому Правилами реєстрації актів цивільного стану, СК, реєструються РАЦС. Але безспірні юридичні факти можуть встановлюватись та посвідчуватись у нотаріальному порядку. Така юрисдикційна діяльність щодо встановлення та посвідчення безспірних юридичних фактів віднесена до компетенції нотаріуса Законом «Про нотаріат» (статті 1, 34). Тому треба розкрити саме поняття «цивільна