т. 208 ЦПК нічого не сказано про судовий наказ, але за ст. 95 ЦПК судовий наказ - це особлива форма судового рішення, тому принцип загальнообов'язковості поширюється й на судовий наказ, а також на ухвалу суду про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду чи на його визнання (розділ VIII ЦПК), оскільки таке рішення може виконуватися у примусовому порядку на підставі виконавчого листа чи підлягати виконанню у добровільному порядку певними органами, яким воно адресоване. Тобто тими, де воно підлягає реалізації, наприклад, рішення про усиновлення - органами РАЦСу, встановлення фактів, що мають юридичне значення - нотаріусом, органами соціального захисту тощо.
  За загальним правилом, рішення підлягає виконанню, тобто є загально-обов'язковим після набрання ним законної сили. Але принцип загально-обов'язковості поширюється також і на випадки, передбачені ст. 367 ЦПК, у якій ідеться про справи, у яких суд допускає негайне виконання рішення:
  82
  
  ГЛАВА 1. Стаття 14
  яро стягнення аліментів, виплату присудженої працівникові заробітної плати, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, відібрання дитини та повернення її тому, з ким вона проживала, розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних і фізичних осіб.
  2. У частині 1 коментованої норми передбачено коло суб'єктів, на які поширюється законна сила судового рішення, тобто обов'язковість, яка ґрунтується на реалізованості (виконанні) судового рішення. Невиконання судового рішення зазначеними вище суб'єктами без поважних причин, виявлена бездіяльність у виконанні, а також перешкоджання у виконанні рішення слід розцінювати насамперед як неповагу до суду, яка тягне за