рнути увагу на те, що рішення має набрати законної сили, тобто, за загальним правилом, тільки за такої умови воно може підлягати виконанню і стає загальнообов'язковим. Під законною силою судового рішення слід розуміти набуття ним властивостей акта правосуддя, який викликає певні правові наслідки, стає ефективним, тобто викликає певні результати, які своєю чергою ґрунтуються на авторитеті суду як органу державної влади та обов'язковості, остання ж виявляється у стабільності і реалізо-ваності.
  Принцип обов'язковості судового рішення та його законодавче закріплення у ЦПК забезпечує впровадження в життя його положень, шляхом добровільного чи примусового його виконання, залежно від виду рішення. Судові рішення є обов'язковими не тільки для осіб, щодо яких вони постановлені, але й для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових, службових осіб і громадян. Так, якщо постановлено судом рішення про визнання особи недієздатною, то таке рішення за ст. 241 ЦПК після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування та є підставою для призначення цим органом фізичній особі, визнаній недієздатною, опікуна. Тобто таке рішення стосується не лише заявника та особи, яку визнали недієздатною, а й органу опіки та піклування, і, значить, є обов'язко-вим для нього. Аналогічне положення щодо обов'язковості судового рішення для певних органів передбачено у ч. З ст. 245, ч. 2 ст. 249, ч. 7 ст. 255, ст. 267 ЦПК тощо.
  81
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  У даній нормі законодавцем робиться акцент не тільки на суб'єктному складі осіб, на яких поширюється законна сила судового рішення, тобто рішення стає для них обов'язковими, а також йдеться про те, що такі рішення підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених