: «Особи, які брали участь у справі», а також «особи, які
  78
  
  ГЛАВА 1. Стаття 13
  не брали участі у справі», щоб положення цієї норми узгоджувалось з положенням ст. 292 ЦПК, де йдеться про коло осіб, які мають право на апеляційне провадження, та ст. 324 ЦПК, яка визначає суб'єктів, які мають право касаційного оскарження.
  Але, крім цього, усі ці три норми, а саме: статті 13, 292, 324 ЦПК - слід уніфікувати, звертаючись до понятійного апарату ЦПК, закріпленого у ст. 26 ЦПК: складу осіб, які беруть участь у справі. До таких осіб законом віднесено: сторони, треті особи (позовне провадження), заявник та заінтересовані особи (окреме провадження), заявник (стягувач) та боржник (наказне провадження) та їх процесуальні представники, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 45 ЦПК).
  До осіб, які не беруть участі у справі, у теорії цивільного процесу вчені18 відносять осіб, які сприяють суду у здійсненні правосуддя, та не мають ніякого матеріального інтересу у справі, тобто вони повинні бути неупе-редженими. До них належать: свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти. У ЦПК ця група осіб названа «Інші учасники цивільного процесу» (§ 2 глави 4 розділу І ЦПК). Доцільність введення такого поняття зумовлена тим, що у ЦПК виділено такі групи суб'єктів:
  1) суди (ст. 18 ЦПК) та особи, діяльність яких пов'язана із здійсненням правосуддя - секретар судового засідання та судовий розпорядник (статті 48, 49 ЦПК), хоча секретар судового засідання та судовий розпорядник помилково законодавцем віднесені до § 2 глави 4 розділу І «Інші учасники цивільного процесу»;
  2) особи, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК);
  3) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки (статті 292, 324 ЦПК);
  4) інші учасники цивільного