Якщо вартість відшкодування затрат правовика буде незначною, то даний Закон формально існуватиме, але реально громадяни не знайдуть правової допомоги за своїм вибором. Справді, в них будуть всі документи для отримання належної правової допомоги, але з цими документами вони будуть здатні звернутися лише до студентів. Тоді постане запитання, кого саме і яким чином можна «змусити» надавати правову допомогу за рахунок тих незначних коштів, які виділяються державою. Питання переросте в проблему, яка існує й сьогодні.
  З іншого боку, при досить значній оплаті, конкуренція справді існуватиме і правозахисників не треба буде призначати, а вони стоятимуть у черзі за замовленням. Виникатимуть афери за схемою відмивання коштів державного бюджету приблизно такі, які існують з поверненням НДС, тобто правова допомога не надаватиметься, але кошти реалізовуватимуться на правову допомогу.
  Слід відзначити ще одну помилку у змісті законопроекту: безоплатним за своєю суттю є не надання правової допомоги, а її отримання. Це положення у законопроекті неправильно сформульоване, оскільки адвокат має отримувати належні йому кошти з державного бюджету, а заявник такі кошти не повинен державі відшкодовувати.
  Стаття 13. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень
  1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, беруть
  участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
  Коментуючи цю норму, слід зазначити, що тут ідеться про суб'єктний склад осіб, які мають право на апеляційне і касаційне оскарження, тому термін «особи, які не беруть участі у справі», що має місце у цій нормі, слід вживати не в теперішньому, а в минулому часі та викласти положення цієї норми так: