громадянства, що не проживають постійно на території України, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК у випадках, передбачених міжнародними договорами.
  3. Визначення поняття “іноземець” наводиться у ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 23. - Ст. 161). Це – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (у редакції Закону від 6 лютого 2003 р. (Урядовий кур’єр. — 2003. — 1 березня).
  4. Особа без громадянства (див. п. З коментарю до ст. 7 КК).
  5. Особлива частина КК містить низку статей, що були включені до КК 2001 р. згідно з міжнародними договорами про боротьбу з окремими злочи-нами. Це, зокрема, дозволяє ставити питання про видачу осіб, які вчинили на території іншої держави злочини проти інтересів України. Так, у ст. 199 КК “Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” закріплені положення “Міжнародної конвенції про боротьбу з підробкою грошових знаків”, укладеною в Женеві 20 квітня 1929 р. У статті 284 “Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха”, закріплені положення Брюссельської конвенції “Про зіткнення суден на морі і про надання допомоги на морі” від 23 вересня 1910 р. (СЗ СССР. - 1926. - Отд. П. - № 31. - Ст. 188). Стаття 447 КК “Найманство” була введена до кримінального законодавства України відповідно до “Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців” від 4 грудня 1989 р., що була ратифікована Верховною Радою України 14 липня 1993 р. (Україна у міжнародне -правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. — К.., 1995. — Кн. 1.