ї України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
  3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
  4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
  
  1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визна-чається на підставі принципів: територіального, громадянства; космополітичного (універсального); реального.
  2. Відповідно до територіального принципу, сформульованого в ч. 1 ст. 6, особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Територіальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію.
  Особами, які вчинили злочин на території України, можуть бути громадяни України, іноземці (за винятком осіб, які зазначені в ч. 4 ст. 6 КК) та особи без громадянства. Згідно зі змінами від 6 лютого 2003 р., що були вне-сені до Закону України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р., “особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином” (Урядовий кур’єр. — 2003. - 1 березня).
  3. Поняття “територія України” визначається на підставі норм державного і міжнародного права, зокрема Закону України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. (ВВР. - 1996. - № 37. - Ст. 167). Стаття 1 цього Закону зазначає: “Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України