матеріальної шкоди).
  4) введення до КК нових обставин, що виключають злочинність діяння (наприклад, ч. 1 ст. 43 КК визнає незлочинними діяння, що відповідно до КК 1960 р. за інших необхідних умов могли бути визнані службовим злочином);
  5) розширення меж правомірного заподіяння шкоди у вже існуючих обставинах, що виключають злочинність діяння (наприклад, відповідно до ст. 16 КК 1960 р. перевищенням меж крайньої необхідності вважалося заподіяння шкоди більшої або рівнозначної, ніж шкода відвернена; відповідно до ч. 2 ст. 39 КК 2001 р. перевищенням меж крайньої необхідності є тільки заподіяння більшої шкоди, ніж шкода відвернена. Отже, заподіяння у стані крайньої необхідності рівнозначної шкоди декриміналізовано).
  Про поняття кримінальної відповідальності див. коментар до ч. 1 ст. 2 КК. Пом’якшення кримінальної відповідальності полягає в законодавчому зменшенні передбачених КК обмежень прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин. Пом’якшення кримінальної відповідальності має місце у випадках пом’якшення караності діяння та пом’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину. Про поняття караності й інших кримінально-правових наслідків див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.
  Так, пом’якшення караності діяння має місце у випадках:
  1) одночасного зниження верхньої і нижньої меж покарання;
  2) зниження тільки верхньої або нижньої межі покарання при зберіганні незмінною іншої межі;
  3) введення альтернативного більш м’якого основного покарання;
  4) вилучення альтернативного більш суворого основного покарання;
  5) заміни безальтернативного основного покарання більш м’яким;
  6) зниження верхньої і/або нижньої меж додаткового покарання;
  7) перетворення обов’язкового додаткового покарання на факультативне;
  8) заміни додаткового покарання більш м’яким видом;
  9) вилучення додаткового покарання;
  10)