рності не має значення чи були злочини, з яких вона складається, закінченими, чи один з них був лише готуванням до злочи-ну або замахом на злочин;
  5) повторність виникає і в тих випадках, коли один або кілька злочинів, з яких вона складається, вчинені в співучасті, наприклад, у першому злочині мала місце співучасть з розподілом ролей, і особа була пособником, а у другому — та ж сама особа стала виконавцем злочину;
  6) ознакою повторності є те, що всі злочини, з яких вона складається, вчи- , няються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу;
  7) повторність має місце незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. У статтях Особливої частини КК, де передбачена повторність, наприклад, ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 306; ч. 2 ст. 205 КК вказується на вчинення злочину повторно, без будь-яких обмежень;
  8) згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 45—49 КК, або на підставі акта амністії чи помилування, а так само у випадках, коли за цей злочин в неї було погашено або знято судимість. Про підстави і порядок погашення та зняття судимості див. статті 89—91 КК та коментар до них.
  3. Згідно з ч. 2 ст. 32 КК не є повторністю продовжуваний злочин, що складається з двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Продовжуваний злочин зовні схожий на повторність тотожних злочинів тому, що також складається з кількох тотожних діянь. Але між ними є суттєві відмінності. Так, при про-довжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює за-здалегідь поставлену загальну мету і єдиний умисел, об'єднує вчинені нею всі тотожні діяння. При повторному вчиненні тотожних злочинів кожен з них має свою суб'єктивну сторону і