хоча б у родових ри-сах властивості злочину, вчинюваного виконавцем, і розуміли, що сприяють йому в цьому. У свою чергу виконавець має хоча б у загальних (родових) рисах усвідомлювати діяльність інших співучасників — організатора, підбу-рювача, пособника й розуміти, що вони тією чи іншою мірою сприяють йому у вчиненні злочину.
  Вольова ознака умисної вини за співучасті характеризується наявністю бажання у всіх співучасників учинення злочину виконавцем чи свідомим до-пущенням цього. За загальним правилом співучасть у злочині характери-зується прямим умислом, коли спільна злочинна діяльність співучасників об’єднана єдиним умислом, спрямованим на досягнення єдиного для всіх них злочинного результату. Разом з тим за співучасті може бути й непрямий умисел (наприклад, при злочинній діяльності організатора й пособника, коли вони, свідомо сприяючи виконавцеві вчинення злочину з матеріальним складом, можуть не бажати, але свідомо допускати настання суспільне небезпечних наслідків злочинного діяння (дії чи бездіяльності) виконавця). У злочинах же з формальним складом умисел може бути тільки прямим, оскільки всі співучасники, докладаючи зусиль до вчинення злочину вико-навцем, не можуть не бажати вчинення ним діяння, яке є обов’язковою озна-кою цього складу злочину.
  Отже, для наявності співучасті з огляду на її суб’єктивні ознаки необхідно: а) усвідомлення кожним із співучасників факту спільного з іншими співучасниками вчинення злочину; б) передбачення, що в результаті їхніх спільних зусиль виконавцем буде вчинено злочин; в) бажання чи свідоме припущення настання єдиного і неподільного для всіх співучасників злочинного результату. Мотив і мета діяльності співучасників (виконавця, організатора, підбурювача, пособника) можуть збігатися або не збігатися, що для вирішення питання про наявність чи відсутність співучасті у злочині значення не