в Конституції України (ст. 13,41, 42 та ін.), які закріплюють права і свободи громадян України, у тому числі право на підприємницьку (господарську) діяльність, що не суперечить законодавству. Виходячи з цього, право без обмежень здійснювати діяльність, яка не заборонена законодавством і не суперечить йому, становить один ізвизначальних принципів господарювання (див. ст. 6 даного Кодексу і коментар до неї).
  Слід звернути увагу на таку важливу обставину: стаття, присвячена питанням державного контролю та нагляду за господарською діяльністю, розпочинається з розгляду не саме цих напрямів державного регулювання, а з посилання на право вільного ведення господарської діяльності. Це є свідченням пріоритетності права вільно господарювати, а не бути лише об'єктом державного нагляду і контролю.
  2. Початок господарської діяльності суб'єктів господарювання пов'язаний з їх державноюреєстрацією. Держава, здійснюючи реєстрацію, веде облік суб'єктів підприємництва, регулює питання створення суб'єктів господарювання, обумовлює особливості початку їх діяльності. Основні відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців, крім цього Кодексу, тепер регулює нещодавно прийнятийЗакон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»[115]. Згідно з цим Законом державна реєстрація полягає у засвідченні факту створення абоприпинення юридичної особи, засвідченні факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
  Державна реєстрація проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання