не може перевищувати суми податків, що підлягають сплаті в Україні.
  3. На відміну від обов'язків державних підприємств перед бюджетом, які існували за часів адміністративно-командної системи, коли підприємства розраховувались з бюджетом за нормативами відрахувань від прибутку, що установлювались за розсудом міністерств для груп підприємств і навіть для одного, ставки податків не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання, що було б порушенням принципу рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
  Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання
  1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвитковізмагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
  2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
  3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовимособам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію абонеобґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можутьбути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки,оборони чи інших загальносуспільних інтересів.
  4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цимКодексом та іншими законами.
  1. Антимонопольно-конкурентна політика є одним з елементів економічної політики держави. Держава формує основні напрями антимонопольно-конкурентної