законодавчої бази. Лише в подальшому можна очікувати розробки і прийняття таких законів, як закон про державні програмиекономічного і соціального розвитку України і закон про цільові державні програми.
  4. Стаття закріплює принципове положення про компетенцію органів влади АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування впитаннях розробки і затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку. Очевидний зв'язок даного положення зі статтею 18 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [98], якамає назву «Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державнихадміністрацій та органів місцевого самоврядування щодо державного прогнозування та роз-
  
  роблення програм економічного і соціального розвитку». Тому нормами цієї статті і слід керуватися.
  5. Стаття передбачає не загальний, а саме пільговий режим надання фінансових, трудових, інтелектуальних, земельних і природних ресурсів (на ринку даних ресурсів) тим суб'єктам господарювання, які враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах. Мета цієї норми очевидна — подолати байдужість суб'єктів, що господарюють, до врахування суспільних інтересів.
  Слід звернути увагу на те, що позитивні зобов'язання суб'єктів господарювання щодо врахування ними суспільних інтересів, відображених у програмних документах економічного і соціального розвитку (за винятком державних і комунальних підприємств), відсутні. При цьому показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є лише орієнтиром для розроблення суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів, що сприяють досягненню приватного інтересу. Тому для створення умов, зазначених