тимонопольно-конкурентну, бюджетну, податкову, грошово-кредитну, валютну, зовнішньоекономічну політику. Це загальна диференціація основних видів економічної політики, яка не виключає деталізації кожного з вказаних напрямів за більш конкретними сферами. Зокрема, у складі структурно-галузевої політики названо такі сфери, як промислова політика, аграрна, будівельна тощо, стосовно яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу. Вказані заходи зумовлюються загальним цільовим спрямуванням відповідного напряму економічної політики, яке зазначено в цій статті.
  2. Зважаючи на те, що господарська діяльність безпосередньо пов'язана з використаннямприродних ресурсів, у процесі якого має місце негативний вплив на довколишнє середовище, у частині другій цієї статті встановлено, що держава повинна здійснювати також екологічну політику. Зміст вказаної політики визначається необхідністю забезпечити раціональневикористання суб'єктами господарювання природних ресурсів та їх повноцінне відтворення, а також необхідністю створення безпечних умов життєдіяльності населення. Дані положення грунтуються на загальних засадах конституційного ладу, згідно з якими людина, їїжиття і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідаєперед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції). Забезпечення екологічної безпеки іпідтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобиль-
  
  ської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16 Конституції). Реалізація екологічної політики має гарантувати конституційне право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50 Конституції).
  3. Оскільки господарювання не є самоціллю, а підпорядковується задоволенню різноманітних, перш за все соціально-економічних, потреб людини,