ння, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства. Стаття 142 ГК встановлює, що порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів тощо.
  Іншими нормативними актами, передбаченими коментованою статтею, є також державні стандарти або технічні умови, інші правила, обов'язкові до виконання учасниками господарських відносин, порушення яких тягне правові наслідки. Наприклад, стаття 276 ГК передбачає, що показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Так само є обов'язковими для суб'єктів господарювання, наприклад, державні ціни на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 191 ГК), тощо.
  Гл а в a 2
  ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ
  І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
  Стаття 8. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності
  1. Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
  2. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіхрівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування єсуб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.
  3. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується