та підзаконні нормативно-правові акти повинні узгоджуватися з ГК у частині регулювання господарських відносин. Це не означає, що не можуть прийматися закони, якими певне коло або окремі моменти господарських відносин регулюються інакше, ніж передбачено ГК; однак необхідною умовою прийняття таких законів або їх окремих положень є одночасне внесення відповідних змін до ГК.
  2. Оскільки цим Кодексом встановлюються переважно основні вимоги до організації таздійснення господарської діяльності, нормативно-правове регулювання відносин у сферігосподарювання конкретизується в багатьох законах спеціального характеру, існуванняяких передбачено відповідними статтями ГК. Наприклад, стаття 43 ГК містить загальне положення щодо свободи підприємницької діяльності. Водночас нею передбачаються спеціальні закони, якими встановлюється перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню або підприємництво в яких забороняється, визначаються випадки обмеження підприємницької діяльності посадових і службових осіб органів державної влади таорганів місцевого самоврядування. Тут же міститься вказівка на те, що особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. При цьомуконкретизація регулювання господарських відносин може здійснюватися не лише у законах,що належать до галузі господарського законодавства, але й у законах інших галузей законодавства - конституційного, адміністративного тощо, окремі положення яких стосуються відносин у сфері господарювання (наприклад господарської діяльності об'єднань громадян,релігійних організацій тощо). Крім законів України, господарська діяльність регулюєтьсянормативно-правовими актами Президента України, зокрема указами з економічних питань,не врегульованих законами (видання таких указів протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України