і норми. Це дає можливість цим принципам відігравати роль«стиснутої пружини», енергія якої збільшує цілеспрямованість і точність дії норм.
  3. Якщо з'ясовувати зміст тих загальних принципів господарювання, які перелічуються укоментованій статті, то не можна не звернути уваги та те, що в їх формулюваннях знаходятьсвій відбиток відповідні положення Конституції України. Деякі ж формулювання, хоча напряму й не пов'язані з текстом конституційних положень, тим не менш відображають головний сенс (ідею) конституційної основи суспільного господарського порядку. Тому більшповне уявлення про зміст принципів господарювання можна отримати, якщо їх формулювання порівнювати з положеннями статті 5 Кодексу та відповідними коментарями до неї.
  
  Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності
  1. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
  1. У правовому регулюванні господарських відносин визначальна роль належить нормативно-правовому регулюванню, упорядкуванню відносин у сфері господарювання за допомогоюнормативно-правових актів. Серед цих актів чільне місце посідає Конституція України, якоювстановлюються конституційні основи правопорядку у сфері господарювання (ст. 5 ГК), а такожврегульовуються на найбільш загальному рівні найважливіші відносини у цій сфері.
  З прийняттям ГК України нормативно-правове регулювання відносин у сфері господарювання набуває організованого системного характеру. По суті, цей Кодекс є базовим комплексним нормативно-правовим актом, в якому концентровано визначені основи господарського законодавства. Відтак, усі інші закони