є загальними засадами конституційного ладу України. Зокрема, стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, їїнадра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народуправа власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядуванняв межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує, вонане повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захистправ усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
  Винятковим значенням землі в економічному житті України зумовлено окреме конституційне визначення її правового режиму, якому спеціально присвячено статтю 14 Конституції. Земля, зазначено в ній, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
  Господарський правопорядок в Україні має формуватися також з урахуванням конституційного обов'язку держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримання екологічної рів-
  
  новаги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу (ст. 16 Конституції).
  Одне з фундаментальних конституційних положень, на яке спирається національний господарський правопорядок, міститься в частині першій статті 15 Конституції, згідно з якою суспільне життя в Україні грунтується на засадах економічної багатоманітності.