ятдесяти чоловік, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за цей період — суму, еквівалентну 500 тисячам ЄВРО, за середньорічнимкурсом НБУ відносно гривні.
  7.2. Великими підприємствами вважаються ті, в яких середньооблікова чисельністьпрацівників за звітний (фінансовий) рік перевищила тисячу осіб, а обсяг валового доходу відреалізації продукції (робіт, послуг) за рік — суму, еквівалентну 5 млн. ЄВРО за середньорічним курсом НБУ до гривні.
  7.3. За принципом виключення всі підприємства, що не потрапляють до категорій «малих»і «великих», є «середніми».
  7.4. Тут слід підкреслити, що малі, середні і великі підприємства не утворюють якихосьособливих видів з погляду організаційно-правових форм господарювання. Тому безпідставною є вимога посадових осіб реєструючих органів, що нерідко пред'являється в їх практиці,вказувати в статуті підприємства, яке реєструється (у його фірмовому найменуванні), що воно «мале». У момент реєстрації воно ще ніяке, тим чи іншим підприємство стане в процесіфункціонування, залежно від того, в які класифікаційні критерії буде вписуватися.
  Практичне значення поділу підприємств на вищевказані категорії полягає, зокрема, в тому, що законодавством можуть встановлюватися заходи державної підтримки, надання пільг малим підприємствам, інша нормативна диференціація, у тому числі з антимонопольних питань, стосовно великих підприємств.
  8. Не є, з погляду організаційно-правових форм, якимось особливим видом і дочірнє підприємство, що перебуває у відносинах економічної чи організаційної залежності від «материнського» підприємства (див. коментар до ст. 126 даного Кодексу).
  9. Для підприємств визначених видів і організаційно-правових форм законами можутьвстановлюватися певні особливості господарювання. Цим Кодексом, зокрема, встановленіособливості для таких підприємств, як державні комерційні