и, запропоновані в цій статті:
  1) приватне підприємство - те, яке засноване окремою фізичною особою на її власномумайні. У первісній редакції статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» [382] розрізнялися підприємства «індивідуальні» - без права наймання робочої сили (діяльність могла здійснюватися винятково на застосуванні праці засновника) і «приватні» — з правом наймання робочої сили. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України«Про підприємства в Україні» [81] поняттям «приватного» підприємства було поглинене поняття «індивідуального». Використовує найману робочу силу підприємство, засноване навласності фізичної особи, чи не використовує - воно є «приватним».
  З прийняттям Господарського кодексу України приватним підприємством стає і таке, котре діє на основі приватної власності не тільки «окремого громадянина», як було раніш, а й «приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи)». У разі буквального тлумачення пункту, що цитується, у чинній нині редакції не можна не задатися запитанням: як у такому випадку провести розмежування між приватним підприємством і колективним, виявити їхні відмінні риси? Зазначена новація не є вдалою. Більш логічним слід вважати колишній законодавчий підхід, при якому до приватних підприємств відносилися лише ті, котрі ґрунтуються на майні одного громадянина (фізичної особи).
  Що стосується вказівки частини 1 статті, що коментується, про те, що «приватне підприємство» може бути утворено і на приватній власності «суб'єкта господарювання (юридичної особи)», мабуть, слід розуміти передбачену законом можливість утворення дочірнього підприємства, створюваного приватним підприємством, коли в статутному фонді дочірнього підприємства майно закріплююється на обмеженому речовому праві;
  2) підприємство колективної власності—це цілісний