випадку процес ліквідації здійснюється не за загальним порядком, а за так званою ліквідаційною процедурою, передбаченою розділом III (ст. 22-34) Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30 червня 1999 р. [71]
  Згаданим Законом введено додаткову регламентацію вимог до ліквідаційної комісії, що створюється господарським судом у разі визнання суб'єкта підприємництва банкрутом і відкриття
  
  ліквідаційної процедури. Відповідно до статей 24 і 25 названого Закону ліквідатор повинен призначатися за спеціальною процедурою, яка передбачена для призначення керуючого санацією. Господарський суд вправі призначити ліквідатором особу, яка здійснювала повноваження розпорядника майна або/і керуючого санацією. В обов'язковому порядку до складу ліквідаційної комісії мають бути включені представники кредиторів, фінансових органів (при ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка становить понад 25 %, - і представник державного органу з питань банкрутства), а за необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонополь-ного комітету України, органу місцевого самоврядування.
  2. Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємство,який прийняв рішення про його ліквідацію, визначає порядок і строк її проведення, а такожстрок для заяви претензій кредиторів до підприємства, що ліквідується, який не може бутименше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
  3. Інформація про початок ліквідації суб'єкта господарювання, порядок і строки заявикредиторами претензій до нього публікується ліквідаційною комісією (ліквідатором) в офіційних друкованих органах (див. коментар до ч. 8 ст. 59 цього Кодексу).
  4. Законом не визначаються «необхідні» способи