ацію.
  Реорганізація шляхом поділу може бути як добровільною, так і примусовою. Зловживання суб'єктом господарювання монопольним становищем на ринку надає право антимоно-польному органу звернутися до суду з вимогою щодо його примусового поділу (ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [282]).
  Чинні в Україні законодавчі акти не регламентують послідовність дій при поділі суб'єктів господарювання. У даний час порядок поділу встановлено підзаконними нормативними актами лише для деяких видів суб'єктів: для державних підприємств і для підприємств, об'єднань, господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави складає 75 і більше відсотків (Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць від 20 квітня 1994 р. [202]); для акціонерних товариств-згадуваним вище Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств [208].
  У частині 4 статті, що коментується, поряд з поділом, називається і така форма реорганізації, як «виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання». Однак у результаті такого виділення припинення суб'єкта господарювання не відбувається. Реорганізований суб'єкт господарювання продовжує свою діяльність нарівні з новими, що виділилися з нього. З цієї причини названа норма не відповідає змісту статті 59, присвяченої припиненню діяльності суб'єкта господарювання, і тому підлягає виключенню.
  5. Перетворення одного суб'єкта господарювання в інший означає зміну форми власностіна майно і/або організаційно-правову форму суб'єкта, що продовжує функціонувати з колишнім обсягом майнових прав, обов'язків і зобов'язань.
  6. Ліквідація означає такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому намайбутнє неможливі будь-яка його діяльність та існування і