ості правового статусу кожного з них. Головний критерій, за яким визначаються ці особливості, має економічний характер — це наближеність того чи іншого учасника до здійснення безпосередньої господарської діяльності. По-друге, якщо ці учасники вступають у господарські правовідносини, то вони набувають суто юридичну якість - стають суб'єктами цих правовідносин.
  Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини
  1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктівгосподарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що маютьцінову визначеність.
  2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без метиодержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
  3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтриманнянеобхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участіабо без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльностінегосподарюючих суб'єктів.
  4. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
  5. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
  6. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
  7. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між