). Чимало статей у Кодексі присвячено й визначенню правового статусу інших учасників відносин у сфері господарювання.
  За логікою законодавця, суб'єкт господарювання як учасник відносин у сфері господарювання має особливий правовий статус тому, що він безпосередньо здійснює господарську діяльність. Усім іншим учасникам така ознака не притаманна, хоча їх дії мають той чи інший конкретний зв'язок саме з цією діяльністю. Наприклад, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не визнаються суб'єктами господарювання (ч. 1 ст. 8 Кодексу). Однак вони можуть впливати на здійснення господарської діяльності, якщо наділені відповідною господарською компетенцією.
  2. При коментуванні даної статті деяких пояснень потребує поняття «споживачі». Кодексне дає визначення цього поняття. Тому слід скористатися тим визначенням, яке міститься віншому акті господарського законодавства, а саме у Законі України «Про природні монополії» [419]. Стаття 1 цього Закону визначає споживача товарів як фізичну або юридичну особу,що придбаває товар. Виходячи з цього стає зрозумілим, що Кодекс, назвавши споживачів
  
  учасниками відносин у сфері господарювання, має на увазі юридичних осіб - організації, які споживають результати господарської діяльності, незалежно від того, чи є вони господарюючими, а чи негосподарюючими суб'єктами (споживачі енергії, природного газу тощо). Відповідно до цього не є учасниками відносин у сфері господарювання споживачі - фізичні особи, права яких визначені окремим законодавством (див., наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів» [286]).
  3. Закінчуючи коментування даної статті, слід звернути увагу на деякі юридичні тонкощі розуміння поняття «учасники відносин у сфері господарювання». По-перше, це поняття, як узальнююче, вказує на певну різноманітність таких учасників, що обумовлює особливості