ції: «будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов».
  Крім зазначених у коментованій статті, до дискримінаційних дій органів державної влади та місцевого самоврядування слід, на нашу думку, віднести делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування у випадках, коли це заборонено, а також схиляння до порушень законодавства, що регулює конкурентні відносини (відповідно, ст. 16 і 171 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
  
  2. У частині другій статті стверджується, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, передбачені частиною першою статті, не допускаються.
  Як виняток дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади та місцевого самоврядування можлива в разі застосування заходів, які спрямовані на забезпечення національної безпеки, оборони, а також загальносуспільних інтересів.
  Стаття 32. Недобросовісна конкуренція
  1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
  2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутаціїсуб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесіконкуренції та досягнення неправомірних перевагу конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.
  3. Недобросовісна