ій відмові від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
  Слід зазначити, що зловживання монопольним становищем не спрямоване на створення І нових компонентів ринкових відносин, які забезпечують перевагу над суперниками (нова продукція, нова технологія або організація виробництва) на зміну існуючої структури попи- І ту та пропозиції.
  У цій статті Кодексу зловживання подані у згрупованому переліку за основними ознаками.
  2. За чинним законодавством зловживання, змістом яких є нав'язування умов договору тавстановлення дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, полягають у застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, а також в обумовленні укладанняугод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природоюабо згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
  3. Найбільш поширеним видом у структурі зловживань є цінові зловживання, тобто вста-!новлення дискримінаційних цін, які порушують права окремих споживачів, і встановленнямонопольних цін, що призводить або може призвести до порушення прав споживачів. Вста-|новлення монопольних цін є результатом монопольної влади суб'єктів господарювання,правила поведінки яких на ринку істотно відрізняються від відповідних правил конкуруючих суперників на ринку. Поведінка учасників вільної конкуренції на ринку ґрунтується нафункціонуванні рівноважної ціни, яка утворилася внаслідок взаємодії попиту і пропозиції,тобто незалежно від учасників. Монопольні утворення самі встановлюють ринкову ціну, за-Івдяки чому одержують більші прибутки порівняно з існуючим середнім рівнем. За допомо-Ігою утримання монопольними утвореннями високих