рів та послуг, підприємливості суб'єктів господарювання порівняно з конкурентами (штучна монополія), воно є проявом конкурентної боротьби і не призводить до негативних наслідків.
  До того ж, чинне законодавство не пов'язує право і обов'язок органів Антимонопольного комітету України застосовувати норми матеріального права до суб'єктів господарювання з часом їх внесення до Переліку підприємців, які посідають монопольне становище. Таким чином, наявність чи відсутність суб'єкта господарювання у Переліку не може бути підставою для охарактеризування його становища на ринку.
  4. Органи державної влади та місцевого самоврядування у разі суспільної необхідності таз метою усунення негативного впливу на конкуренцію здійснюють заходи антимонопольного регулювання, передбачені нормами законодавства та державними програмами.
  Виходячи з цілей, на досягнення яких спрямоване державне антимонопольне регулювання, до його інструментів можна віднести:
  заходи законодавчого характеру, спрямовані на правове регулювання монополістичної діяльності;
  безпосереднє керування об'єктами державної власності, що перебувають у стані монополії;
  заходи щодо стимулювання капітальних вкладень у переробну промисловість;
  державне фінансування НДР;
  дотації і субсидії;
  податкові пільги;
  створення програм підтримки малого та середнього підприємництва.
  5. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування має обмеження і можлива лише в разі дотримання певних вимог, серед яких слід виділити такі:
  
  дії не можуть бути спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарю- І вання - монополістів;
  внаслідок дій не повинні утворюватися нові суб'єкти господарювання — монополісти;
  прийняті рішення не можуть призводити до виключно централізованого розподілу товарів. І
  Відповідальність за порушення, закріплена в цій статті, настає