(Віче.— 2003.- № 6.— С. 3—10). Г.А. Васильєв вважає, що прийняття цих кодексів — це, по суті, утвердження «економічної конституції України», «яка поєднує елементи приватного (норми, вміщені переважно у Цивільному кодексі) та публічного (норми, вміщені переважно у Господарському кодексі) правового регулювання».
  14 жовтня 2003 р. опубліковано Закон України від 11 вересня 2003 р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який набуває чинності через три місяці з дня його опублікування. Державна регуляторна політика розглядається у статті 1 Закону як політика, спрямована на удосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, яка здійснюється у межах, порядку та способами, встановленими Конституцією та законами України. Закон упорядковує процедуру прийняття нормативно-правових актів, які розвивають господарське законодавство, і в цьому плані може розглядатися як суттєве доповнення Господарського кодексу України, як розвиток положень, викладених у главах першій та другій Кодексу.
  
  ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
  Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV
  (Відомості Верховної Ради, 2003, № 78, № 19-20, №21-22, ст. 144)
  Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
  Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі