их підприємств зурахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу.
  10. Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваженнястосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю іповноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
  1. Стаття, що коментується, визначає особливості управління господарською діяльністю удержавному секторі економіки. Перехід економіки України на ринкові засади господарювання викликав необхідність приватизації значної частини державної власності, але не всіоб'єкти державної власності можуть бути приватизовані. Держава визначає перелік об'єктівдержавної власності, які мають для неї важливе значення і тому не підлягають приватизації.Управління такими об'єктами здійснюється державними органами.
  2. Необхідність існування державного сектора обумовлюється ще й тим, що певні видигосподарської діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Цедіяльність, пов'язана, наприклад, з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракетоносіїв, виготовленням І реалізацією військової зброї і боєприпасів до неї тощо. Держава визначає також перелік об'єктів права державної власності, що не підлягаютьприватизації, але можуть бути корпоратизовані. Держава зберігає право вирішального впливу на такі підприємства, якщо частка державної власності в їх статутному фонді перевищуєп'ятдесят відсотків або держава володіє контрольним пакетом акцій у цих організаційно-правових формах.
  3. Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів виконавчої влади