ечові докази) і змішаними (джерелом є, наприклад, письмові докази і усні пояснення - висновок експерта);
  б) за способом утворення вони поділяються на первісні (відомості
  про факти, одержані з першоджерела - з оригіналу документа, від
  свідка-очевидця і т. ін.) і похідні - відомості, отримані з джерела, що
  відтворює інший засіб доказування (копія документа, наприклад);
  в) стосовно шуканого факту вони можуть бути прямими (вказують
  на наявність чи відсутність шуканого факту) і непрямими (такими,
  що дозволяють зробити можливий висновок про шуканий факт);
  г) за способом повідомлення відомостей про факти докази поділя
  ються на усні, письмові і речові.
  3. Частина друга коментованої статті хоча і не дає поняття, але
  вказує на засоби доказування, тобто ті джерела, з яких суд одержує
  фактичні дані, докази. Ця частина містить вичерпний перелік за
  собів доказування: пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представ
  ників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази,
  речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновок експерта.
  Однак у судовій практиці не випадково велике значення надається,
  наприклад, висновку органів опіки і піклування. Тому перелік за
  собів доказування треба було б доповнити вказівкою на пояснення
  прокурора, пояснення і висновок органів державної влади і органів
  місцевого самоврядування, оскільки пред'явленню позову проку
  рором, пред'явленню позову органами державної влади і органами
  місцевого самоврядування, дачі ними висновку передує вивчення
  обставин справи, і названі учасники процесу повідомляють суду
  певні відомості про обставини, що можуть сприяти повному і пра
  вильному розгляду і вирішенню цивільної справи.
  Стаття