а відміну від.ЦПК 1963 р. коментована стаття більш чітко вирішує питання про права свідків. Вони мають право давати показання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у певних випадках (див. коментар до ст.ст. 51-52 ЦПК), на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Про розмір компенсації витрат див. : п. 5 коментаря до ст.86 цього Кодексу.
  Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
  
  1. Не підлягають допиту як свідки:
  1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не
  
  
  
  здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;
  2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, - про такі відомості;
  3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
  4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.
  2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.
  1.Коментованастаттяокреслюєколоосіб,які не підлягають допиту як свідки. Виходячи із змісту статті, їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які не можуть взагалі бути допитаними (абсолютна неможливість бути свідками); 2) особи, які за певних обставин не можуть бути допитані як свідки.
  2. Абсолютно неспроможні бути свідками,