альність, а за невиконання інших обов'язків - відповідаль-ність, встановлену законом.
  
  1. Показання свідка - це один з найважливіших засобів доказування у цивільному процесі, з якого суд одержує відомості про обставини справи. Відповідно до частини першої цієї статті свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що мають
  значення для справи. Що означає «кожна особа»? Це означає, по-
  перше, що закон не встановлює обмежень за мотивами родинних
  стосунків. При оцінці доказів суд повинен враховувати стосунки
  між свідком і особами, що беруть участь у справі. По-друге, не
  існує в законі й обмежень за мотивами віку свідка, але суди по
  цивільних справах повинні, по можливості, уникати притягнення
  як свідків малолітніх дітей. Про інші обмеження див. коментар до
  ст. 51 ЦПК.
  2. Частина друга коментованої статті вказує на головний
  обов'язок свідка: він зобов'язаний з'явитися у суд і дати правдиві
  показання про відомі йому обставини. Крім обов'язків свідка, за
  кон встановлює і його відповідальність.
  За злісне ухилення від явки до суду передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Злісним ухиленням має визнаватися навмисна неявка в суд за мотивами особистої чи корисливої зацікавленості в результаті справи, особливих стосунків з ким-не-будь із учасників справи.
  За давання завідомо неправдивих показань або за відмову від давання показань може настати кримінальна відповідальність свідка. Така відповідальність застосовується на практиці дуже рідко, тому що часом складно відмежувати показання завідомо неправдиві від помилкових, добросовісної помилки тощо (ст. ст. 384, 385 КК).
  4.На