смерті фізичної особи і припинення юридичної особи, а сингулярне -у разі заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи, у відносинах, щодо яких виник спір про право, у суді.
  3. У разі процесуального правонаступництва, на відміну від заміни неналежної сторони, суд припиняє провадження у справі до вступу або притягнення у справу правонаступника (статті 201, 203, 204 ЦПК). Відмінність правонаступництва від заміни неналежної сторони полягає й у тому, що при заміні неналежної сторони провадження у справі починається заново, а при правонаступництві -поновлюється. Це обумовлено тим, що відповідно до коментованої статті всі дії, вчинені в процесі правопопередником, обов'язкові для правонаступника такою ж мірою, в якій вони були обов'язкові і для правопопередника. Правонаступник ніби продовжує брати участь у справі свого правопопередника, а тому і процес продовжується, а не починається заново.
  4. Процесуальне правонаступництво можливе у будь-якій
  стадії процесу і у будь-якому виді провадження. Так, відповідно
  до коментованої статті та ст. 201 цього Кодексу, суд зобов'язаний
  зупинити провадження у справі в суді апеляційної та касаційної
  інстанції для вступу у справу правонаступника у разі смерті сто
  рони за вимогами, у яких закон допускає правонаступництво, або
  припинення існування юридичної особи, яка є стороною у справі.
  В юридичній літературі і судовій практиці іноді вважають неможливим зупинення провадження вищестоящими судами при перегляді судових постанов. Але, по-перше, ст. 201 ЦПК має значення
  загального правила, тобто такого, яке поширюється і на всі стадії
  позовного провадження, і на всі стадії окремого провадження,