ч.
  3. Позивач, як правило, є ініціатором порушення справи, звертаючись до суду, він вважає, що його право порушене чи оспорюється. Після порушення справи може виявитися, що право не порушене або порушене, але йому не належить. З урахуванням викладеного позивач - це та зі сторін у процесі, яка звернулася до суду, вважаючи, що її права порушені або оспорюються.
  4. Відповідач, на відміну від позивача, не звертається до суду, а його притягують до відповіді по пред'явленому позову. Крім того, на думку позивача, це він порушує право. Тому відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, тому що на неї вказує позивач як на порушника свого права.
  5. Відповідно до частини другої цієї статті сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи. Навіть у тому разі, коли справа порушується не позивачем, а прокурором, органами, організаціями і особами, зазначеними в частині 2 ст. З цього Кодексу, позивачами будуть не останні, а саме ті особи, в інтересах яких порушено цивільну справу.
  Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
  1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
  2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач мас право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач мас право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.
  3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії
  цивільного процесу.
  4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.
  5. Заявник та заінтересовані особи