є, що суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Такі справи безумовно є справами позовного провадження, оскільки предметом розгляду в них є спір про право цивільне (в широкому розумінні). Тому першим критерієм цивільної юрисдикції є наявність спору про право цивільне. Однак частина 3 статті містить правило про три види проваджень, в яких розглядаються цивільні справи, що відносяться до цивільної юрисдикції: позовне, окреме та наказне. Предметом наказного провадження є також спір 24
  
  про право цивільне, але потенціальний (див. коментар до розділу II цього Кодексу), а окремого - інтереси, як вважається. Останні також можуть оспорюватися.
  5. За загальним правилом, хоча це і не вказано прямо у комен
  тованій статті, у загальних судах розглядаються справи за участю
  фізичних осіб. Тому другим критерієм є суб'єктна ознака цивіль
  ної юрисдикції: судам підвідомчі справи, в яких хоча б однією
  стороною у спорі є фізична особа. Таким чином, до цивільної
  юрисдикції віднесено ті цивільні справи, де сторонами у спорі
  є фізичні особи або фізична і юридична особа. Законом можуть
  бути встановлені винятки з цього загального правила. Так, від
  повідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
  в господарський суд можуть звертатися за захистом права гро
  мадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створен
  ня юридичної особи і у встановленому порядку набули стату
  су суб'єкта підприємницької діяльності. В окремих випадках,
  передбачених законодавчими актами України, у господарський
  суд можуть звертатися громадяни, які і не є суб'єктами підпри
  ємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про
  банкрутство»