рати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.
  
  1. Коментована стаття і статті 134, 135 цього Кодексу регулюють інститут забезпечення доказів у цивільному судочинстві. Забезпечення доказів - це їх процесуальна фіксація під час розгляду справи, а також як до, так і після подачі заяви. Так, наприклад, якщо строк виконання зобов'язання ще не настав, уповноважена сторона ще не може пред'явити позов у суді, а свідок вибуває із країни на тривалий час чи назавжди, суддя на прохання заінтересованої особи може допитати цього свідка вже до порушення справи, а у судовому засіданні буде оголошений протокол допиту свідка. Таким чином, підставами для забезпечення доказів є заяви осіб, які побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів згодом стане неможливим або утрудненим.
  2. Способами забезпечення доказів відповідно до цієї статті є допит свідка, призначення експертизи, витребування і огляд пись-
  161
  
  мових та речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження. Суд може застосовувати й інші дії, спрямовані на фіксацію відомостей про факти майбутньої або вже порушеної цивільної справи. Порядок і спосіб забезпечення доказів зазначається в ухвалі суду.
  3. Частина 4 коментованої статті встановлює обов'язок особи, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів до відкриття справи, подати до суду відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення судом ухвали про забезпечення доказів. Якщо зазначена особа цього не вчинить, на неї покладається обов'язок відшкодувати витрати та збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.
  Стаття 134. Заява про забезпечення доказів
  1. У заяві про забезпечення доказів повинні