ктів, прийнятих відповідним органом у відповідному порядку; 4) міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 5) норм права інших держав у випадках, встановлених законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Окремою підставою вирішення цивільних справ судом може бути аналогія закону та аналогія права.
  
  2. У випадках, коли при вирішенні конкретної справи суд не знаходить норми права, що регулює дані спірні відносини, коментована стаття допускає аналогію закону і аналогію права. Безумовно те, що в цьому разі йдеться про застосування за аналогією норм матеріального права: цивільного, сімейного і т. ін. Питання про допустимість аналогії норм цивільного процесуального права є дуже спірним. Автор коментаря вважає можливим у виняткових випадках застосування за аналогією і норм цивільного процесуального права.
  3. Застосування закону за аналогією означає, що суд, за відсутності норми права, що регулює спірне відношення, розглядає і вирішує цивільну справу на підставі норми права, що регулює подібне відношення.
  4. Застосування права за аналогією можливе тоді, коли немає норми права, що регулює і дане спірне відношення, і подібні відносини. У цьому разі суд вирішує цивільну справу, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
  5. Аналогія закону і аналогія права є одним із способів заповнення прогалин у праві. Вони не є ідеальними способами, але до внесення доповнень у законодавство все-таки дозволяють здійснювати захист права у деяких випадках.
  6. Дана стаття встановлює також певну ієрархію законів та ін
  ших нормативних актів у разі їх конкуренції, віддаючи