ратами, які прийнято іменувати судовими витратами. Коментована стаття цього Кодексу встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Таким чином, закон вводить нове поняття - «судовий збір» - замість існуючого поняття «державне мито». Але п. 6 Прикінцевих та перехідних положень (розділ XI цього Кодексу) введено правило, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
  2. Судовий збір у цивільному процесі - це грошовий збір, що стягується при подачі заяв і скарг, а також за видачу судами копій документів. У випадках, коли розмір визначений у твердій сумі (зараз простий збір визначається у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян), то такий збір називають простим, а якщо у процентному відношенні до ціни позову - пропорційним. Так, Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» передбачає такі розміри ставок судового збору з найбільш поширених категорій справ: з позовних заяв - один відсоток від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів; з позовних заяв про розірвання шлюбу - 0,5 неоподатковуваного мінімуму; про розірвання повторного шлюбу - один неоподаткований мінімум; з позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми чи недієздатними, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років - 0,2 неоподатковуваного мінімуму; з позовних заяв про зміну або розірвання договору найму жилих приміщень, про продовження строку прийняття спадщини,