. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
  2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.
  3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встанов
  люється Цивільним процесуальним кодексом України.
  1. Існування цієї норми викликане тим, що тривала відсутність громадянина в місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він перебуває у правових зв'язках. Це можуть бути як члени сім'ї чи утриманці такої особи, так і її кредитори. Незабезпеченими можуть залишитись і інтереси самої відсутньої особи. Так, невизначеними можуть залишитися майнові, аліментні, пенсійні, трудові та інші проблеми відсутньої особи. З метою усунення такої правової невизначеності законом передбачено створення спеціального легального статусу для такої особи - визнання її безвісно відсутньо, що є засвідченням в судовому порядку факту тривалої відсутності особи в місці її проживання, що зумовлює певні правові наслідки.
  2. Підставою визнання особи безвісно відсутньою є тривала відсутність відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання. Заява про визнання особи безвісно відсутньою може бути подана будь-якою заінтересованою особою, включаючи, крім родичів, інших фізичних та юридичних осіб, державні органи тощо.
  59
  
  Книга перша. Загальні положення. Розділ II
  3. Визнання громадянина безвісно