ції (ст. 353 ЦК) і конфіскації (ст. 354 ЦК).
  Поняття свободи договору, що міститься у коментованій статті, може бути розкрите як право фізичних і юридичних осіб вільно встановлювати свої права й обов'язки на основі договору і у визначенні будь-яких умов договору, які не суперечать законодавству. Додаткова характеристика свободи договору наведена в ст. 627 ЦК, яка встановлює, що сторони є вільними в укладенні до-говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З поняттям свободи договору пов'язане і поняття диспозитивних норм, широко застосовуваних у цивільному законодавстві. На відміну від усіх інших основних засад (принципів), що належать до всього цивільного законодавства, принцип свободи договору, яким би важливим він не був, має більш локальне значення і застосовується лише в договірному праві.
  Принцип свободи підприємницької діяльності відображає положення ст. 42 Конституції України.
  Принцип судового захисту порушеного цивільного права й інтересу відображають і розвивають положення статей 55, 124 Конституції України про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
  Щодо принципів справедливості, добросовісності і розумності, то «справедливість» — це відповідність поведінки суб'єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; «добросовісність» означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці; «розумність» — усвідомлення правомірності своєї поведінки.
  2. Жодна із