жувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.
  Правоздатність сама по собі є суб'єктивним правом, що охороняється законом, оскільки йому кореспондує обов'язок всіх осіб, що вступають у правовідносини з цією особою, не порушувати її правоздатність. Положення цієї норми спрямовані на забезпечення гарантій фізичних осіб на реалізацію їхніх цивільних прав. Обмеження цивільної правоздатності осіб можливе лише конституційними нормами, які мають вищу юридичну силу. Будь-які акти нижчого ієрархічного рівня, що обмежують правоздатність фізичної особи, є незаконними та скасовуються судом в порядку ст. 21 ЦК (див. коментар). Право-чини, що обмежують правоздатність особи, є нікчемними. Про нікчемні право-чини та правові наслідки недійсних правочинів див. коментар до статей 215 (ч. 2) та 216 ЦК.
  Слід зазначити, що особу неможливо лишити цивільних прав в цілому. Можливою є заборона мати окремі суб'єктивні права і лише на підставі закону чи рішення суду, в окремих випадках - адміністративних органів (наприклад, обмеження можливості мати у власності певне майно — на підставі закону чи за рішенням суду, чи в силу відчуження для суспільних потреб, чи в порядку реквізиції або конфіскації тощо).
  Стаття 28. Ім'я фізичної особи
  1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.
  Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
  2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.
  3. Ім'я