ння майнової шкоди (ст. 16 ЦК).
  Коментована стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між пору-
  40
  
  Стаття 22
  шенням права та збитками. За наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків. Однак для встановлення суб'єктивного цивільного права на відшкодування заподіяних збитків потрібне кореспондування обов'язку іншій (іншим) особі. Як правило, для настання цього обов'язку в іншої особи необхідна наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності. Однак в окремих випадках, прямо передбачених законом, право на відшкодування завданих збитків виникає незалежно від вини заподіювача, наприклад відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, джерелом підвищеної небезпеки (статті 1176, 1187 ЦК та ін.).
  2. Збитки, яких завдано особі, поділяються на дві групи. їх інколи ще називають позитивною та негативною шкодою. У реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних втрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала чи повинна (може) зазнати особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану (стану, що передував порушенню).
  Упущеною вигодою є ті втрати, яких зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у разі відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання.
  При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала