кумента до виконання (виконавчої давності) щодо виконавчих написів нотаріуса (ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»).
  Стаття 19. Самозахист цивільних прав
  1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.
  Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
  36
  
  Стаття 19
  2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
  Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
  1. Самозахист — один із способів захисту цивільних прав, якому в ЦК
  вперше дано легальне визначення. Для нього характерним є те, що суб'єкт ци
  вільного права захищає себе власними діями. Порівняно з іншими способами
  захисту — це захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює
  захист цивільного права. Цю форму захисту ще називають неюрисдикційною.
  Відповідно до коментованої статті дії, спрямовані на самостійний захист цивільного права, можуть мати місце лише у разі його порушення або протиправного посягання. У першому випадку самозахист цивільного права полягає у діях, які вчиняються вже після вчинення цивільного правопорушення, що спрямовані на припинення самого триваючого правопорушення, а також недопущення інших несприятливих наслідків, зумовлених таким порушенням (недопущення збільшення завданої шкоди та ін.). У другому випадку факту порушення ще немає, однак існують реальні підстави вважати, що у разі нездійснення заходів самозахисту цивільне право зазнає посягання.
  Самозахистом не слід визнавати проведення заходів щодо охорони