м до суду.
  1. Відповідно до ст. З Конституції України зміст і спрямованість діяльності
  держави та її органів визначаються необхідністю утвердження та забезпечення
  прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина. Тому саме наявність
  коментованої статті визначає участь органів державної влади, органів місцево
  го самоврядування як учасників охорони та захисту цивільних прав, свобод і
  законних інтересів учасників цивільних правовідносин і насамперед фізичних
  осіб. Однак захист в адміністративному порядку, звичайно, не обмежується
  тільки фізичними особами, але й стосується юридичних осіб, безпосередньо
  держави, АРК, територіальних громад та інших учасників цивільних право
  відносин.
  Правову основу адміністративного захисту становить ст. 40 Конституції України, за якою всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь в установлений законом строк.
  Тому, зважаючи на положення статей 102, 106 Конституції України, відповідно до яких президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом прав і свобод людини і громадянина, він займає належне місце в структурі суб'єктів захисту цивільних прав та інтересів. Так, Президент України має право скасовувати акти KM України та акти Ради Міністрів АРК, які містять цивільно-правові норми, внаслідок яких порушуються цивільні права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб та інших учасників цивільних правовідносин. Президент України також наділений правом вето щодо прийнятих ВР України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд ВР України, у тому числі