5 Конституції України) кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і
  28
  
  Стаття 15
  свободи від порушень і протиправних посягань, у тому числі здійснюючи поновлення порушеного чи оспореного права самостійно (самозахист) (див. коментар до ст. 19 ЦК).
  2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при яко
  му воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок
  якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або
  ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія
  можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
  Невизнання — це дії учасника цивільного правовідношення, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, які спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільного правовідношення, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право. Такий несприятливий наслідок може бути як при абсолютному, так і при відносному цивільному правовідношенні.
  Оспорювання — це такий стан цивільного правовідношення, при якому між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також приналежності такого права певній особі. Оспорюване право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, зумовлена поведінкою другої сторони щодо уповноваженого. Наприклад, при розгляді справи про визначення частки майна у спільній власності сторони правовідносин спільної власності (співвласники) звертаються до суду для того, щоб вирішити цей спір і визначити дійсну частку кожного із співвласників. Формами оспорення також можна визначити пред'явлення претензії, позову до суду, заяв та скарг до компетентних органів.
  Частина