творені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Правовий режим охорони останньої визначається законодавстовом (див., на-приклад, Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-ІИ);
  в) забороняє дії осіб, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням цивільним правом слід розуміти недозволену поведінку учасника цивільних правовідносин, який спирається на суб'єктивне право, що належить йому. Спираючись на нього, він виходить за межі можливо допустимої поведінки (наприклад, влас-ник будинку навмисно погіршує житлові умови і на цій підставі вимагає виселення наймача) або використовує суб'єктивне право з метою завдати шкоди іншій особі;
  г) зобов'язує учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав додержуватися моральних засад суспільства. Норми моралі в суспільстві є одним із способів регулювання поведінки людини за допомогою установлених приписів, які підтримуються суспільним порядком, силою звичок, велінь, громадською думкою. Закон визначає суспільну мораль як систему етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість (див. ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 p. № 1296-IV). Оскільки порушення норм моралі в суспільстві можуть бути дуже різноманітними, більш та менш серйозними, у законі йдеться саме про засади моралі. Під останніми треба розуміти найбільш серйозні