носить вкладу відповідного розміру у строк, встановлений договором. Усе це може бути підставою для припинення, розірвання, відмови від договору.
  Хоча ст. 142 ЦК не покладає на засновників товариства з обмеженою відповідальністю обов'язку укладати такий договір, його бажано укладати,
  
  «скільки на практиці виникає дуже багато питань щодо створення товариства З обмеженою відповідальністю, наприклад у разі невиконання одним із засновників своїх зобов'язань внести вклад до державної реєстрації товариства.
  2. На відміну від положень, встановлених у Законі України «Про госпо-дарські товариства», в яких установчий договір визнано установчим документом, договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не належить до установчих документів. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Відмова ЦК від визнання установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю є позитивним кроком, оскільки Закон не встановлює вимог щодо змісту установчого договору та статуту як установчих документів. Тому на практиці, як правило, установчий договір та статут повторювали один одного.
  У зв'язку з прийняттям ЦК установчі договори товариств з обмеженою відповідальністю втратили свою чинність. На практиці траплялися випадки, коли учасники товариства з обмеженою відповідальністю не визначали у статуті товариства розмір часток, вкладів учасників, регулювання відносин членів това-риства. Ці відомості містилися в установчому договорі. Тому такі товариства по-винні внести зміни до своїх статутів, дотримуючись вимог статей 88 та 140 ЦК.
  Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю
  1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю
  є статут.
  Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім