міст відповідальності її учасників, яка обмежується лише їх вкладами.
  Закон України «Про господарські товариства» встановлює, що учасники това
  риства несуть відповідальність у межах їх вкладів, а у випадках, передбачених
  установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади,
  відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини
  вкладу. Тобто відповідальність за загальним правилом була обмежена внесе
  ною частиною вкладу, і тільки у випадках, встановлених установчими доку
  ментами, була можливість покладення на учасника товариства відпо
  відальності і в розмірі невнесеного вкладу.
  ЦК визначив зовсім іншу концепцію, встановивши, що учасники товарист-ва, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного учасника (статті 542—544). Тобто учасник товариства з обмеженою відповідальністю відповідає за зобов'язаннями товариства і невнесеною частиною вкладу. Але ч. 2 ст. 140 ЦК поклала ще більшу відповідальність на учасників товариства з обмеженою відповідальністю, встановивши їх солідарну відповідальність, тобто надала кредитору товариства право пред'являти вимоги до будь-якого учасника товариства, який не повністю вніс вклад, як солідарному боржнику, але лише на суму, яка не перевищує неоплачену частину його вкладу. Тому можна
  
  Аворити про те, що така солідарна відповідальність є обмеженою розміром невнесеної частини вкладу і виникає лише у тих учасників, які не сплатили повністю свої вклади.
  3. Відповідно до ст. 90 ЦК юридична особа повинна мати своє найменування яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, тому ч. З СТ.140 ЦК встановлює необхідність зазначення у найменуванні товариства організаційно-правової