язку з визнанням її банкрутом;
  3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
  4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
  5) звернення стягнення на частину майна повного товариства, що
  відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.
  2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із
  його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.
  
  
  
  168
  
  169
  
  3. У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.
  1. Вибуття з товариства є підставою для припинення участі в ньому учасника незалежно від його волі (смерті фізичної особи чи оголошення її померлою, ліквідації юридичної особи, визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, примусової реорганізації чи звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства). Підстави, які встановлює ст. 129 цього Кодексу щодо вибуття із товариства, роблять неможливим виявлення учасником товариства своєї волі.
  Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув, приймається відповідно до ст. 121 ЦК. При вибутті із товариства до заснов-ницького договору повинні бути внесені відповідні зміни, пов'язані з вибуттям учасника.
  2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду (спадкоємця-ми, юридичною особою, яка була