що особа може бути учасником тільки одного товариства з обмеженою відповідальністю, учасником якого є одна особа.
  2. ЦК закріпив право учасника на вихід з товариства у будь-який час. Але
  законодавством можуть встановлюватися вимоги щодо повідомлення про
  такий вихід. Так, ст. 148 ЦК встановлює, що учасник товариства з обмеженою
  відповідальністю може вийти з товариства, повідомивши про це не пізніше
  ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Але
  такий строк не може перевищувати 1 року. Стаття 126 ЦК встановлює, що
  учасник повного товариства може вийти з товариства, заявивши про це не
  пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.
  ЦК та Закон України «Про господарські товариства» не встановлюють можливості, підстав, порядку та наслідків виходу акціонера із товариства. На наш погляд, щодо акціонера має йтися не про вихід, а про відчуження акцій, тим більше, що при цьому він не набуває жодних майнових прав у зв'язку з виходом із товариства, пов'язаних з виплатою вартості частки (товариство з обмеженою відповідальністю) чи паю (виробничий кооператив). Для акціонерного товариства вихід з товариства акціонера пов'язаний з відчуженням акцій. Тому статутом акціонерного товариства не може передбачатися строк попередження акціонера про відчуження акцій.
  3. Частина 3 ст. 100 ЦК визначає, що установчими документами та законом
  може бути передбачена можливість виключення учасника товариства. Хоча
  зазначена норма не встановлює можливостей щодо виключень із цього загаль
  ного правила, але не можна виключити акціонера з товариства, оскільки це не
  позбавляє його права власності на акцію. Тому навіть якщо статут акціонерно
  го товариства передбачає можливість виключення акціонерів з товариства, це
  суперечить